Præfatio de Beata Maria Virgine
Предсл0віе њ бlжeннэй дв7э мRjи
=
Per ómnia sæcula sæculórum.
Їер.
Во вс‰ вёки вэкHвъ.
+
Amen.
T.
А#ми1нь.
=
Dóminus vobíscum.
Їер.
ГDь съ вaми.
+
Et cum spíritu tuo.
T.
И# со д¦омъ твои1мъ.
Præfationem incipit ambabus manibus positis hinc
inde super Altare: quas aliquantulum elevat, cum dicit:
Предсл0віе начинaетъ положи1въ џбэ рyцэ t сю1ду и3
тyду на nлтари2: тёжде мaлw воздви1гнетъ глаг0лz:
=
Sursum corda.
Їер.
ГорЁ сердцA.
+
Habémus ad Dóminum.
T.
И$мамы ко гDу.
Jungit eas ante pectus, et caput inclinat, cum dicit
Сти1снетъ и5 предъ пeрси, и3 накл0нитъ главY,
глаг0лz:
=
Grátias agámus Dómino Deo nostro.
Їер.
Бlгодари1мъ гDа бGа нaшего.
+
Dignum et justum est.
T.
Дост0йно и3 прaведно є4сть.
Deinde disjungit manus, et disjunctas tenet usque
ad finem Præfationis:
По т0мъ разлучи1тъ рyцэ, и3 дeржитъ и5 разлучeны
до концA предсл0віz:
V
ere dignum et iustum est, æquum et
salutáre, nos tibi semper et ubíque grá-
tias ágere: Dómine, sancte Pater, omní-
potens
ætérne
Deus:
E
t
te
in
Veneratióne
(
Annuntiatióne
vel
Visitatióne
vel
Dormitióne
vel
Nativitáte
vel
Solemnitáte
)
beátæ
Maríæ semper Vírginis collaudáre,
benedícere, et predicáre. Quæ et
Unigénitum
tuum
Sancti
Spíritus
obumbratióne concépit: et virginitátis
glória permanénte lumen ætérnum
mundo effúdit, Jesum Christum Dómi-
num nostrum. Per quem majestátem
tuam laudant Angeli, adórant Domina-
tiónes, tremunt Potestátes. Cæli cælo-
rúmque Virtútes, ac beáta Séraphim,
sócia exsultatióne concélebrant. Cum
quibus et nostras voces, ut admítti jú-
beas deprecámur, súpplici confessióne
dicéntes:
В
ои1стину дост0йно и3 прaведно є4сть, прaво
и3 спаси1тельно, нaмъ тебЁ всегдA и3 вездЁ
благодари1ти, гDи с™hй, џ§е всемогjй,
вёчный б9е.
И#
тебE въ чeствованіи
(и3ли2
бlговёщеніи
и3ли2
посэщeніи
и3ли2
ўспeніи
и3ли2
ро9ствэ
и3ли2
прaздницэ
)
бlжeнныz
мRіи приснодв7ы хвали1ти, бlгослови1ти, и3
проповёдати. Ћже и3 є3динор0днагw
твоегw2 с™aгw д¦а њсэнeніемъ зачaтъ: и3
въ слaвэ дёвства пребывaющи, свётъ
вёчный мjру и3зліS, ї}са хrта гDа нaшегw.
И$мже вели1чество твоE хвaлzтъ ѓгGли,
клaнzютсz
госп0дствіz,
трепeщутъ
влaсти. НебесA, нб7сныz же си1лы и3 бlжeніи
серафи1ми
џбщимъ
рaдованіемъ
прославлsютъ. Съ ни1миже и3 н†шz глaсы да
пріsти повели1ши, м0лимъ, прилeжнымъ
и3сповёданіемъ глаг0люще:
Qua finita, iterum jungit eas, et inclinatus dicit:
S
anctus, Sanctus, Sanctus, Dóminus
Deus Sábaoth. Pleni sunt cæli et tera
glória tua. Hosánna in excélsis.
Е$же соверши1въ, пaки сти1снетъ и5, и3 пригнyтъ
глаг0летъ:
С
™ъ, с™ъ, с™ъ гDь бGъ саваHfъ, и3сп0лнь
нб7о и3 землS слaвы твоеS: њсaнна въ
вhшнихъ.
Et cum dicit:
Benedictus qui venit
, signum crucis
sibi producit a fronte ad pectus.
И# глаг0лz:
Бlгословeнъ грzдhй
знaменуетъ сz
крeстнымъ знaменіемъ t челA къ пeрсемъ.
†
Benedíctus qui venit in nómine
Dómini. Hosánna in excélsis.
†
Бlгословeнъ грzдhй во и4мz гDне: њсaнна
въ вhшнихъ.