14
Infra Actionem
Чрeзъ дэsніе
Communicántes,
et
memóriam
venerántes, in primis gloriósæ semper
Vírginis Maríæ, Genitrícis Dei et
Dómini nostri Jesu Christi:
Причащaющесz, и3 пaмzть чтyще, первёе
слaвныz приснодв7ы мRjи, роди1тельницы
бGа и3 гDа нaшего ї}са хrтA:
***
sed et beatórum Apostolórum ac
Mártyrum tuórum, Petri et Pauli, And-
réæ, Jacóbi, Joánnis, Thomæ, Jacóbi,
Philíppi, Bartholomæi, Matthæi, Simó-
nis et Thaddæi: Lini, Cleti, Cleméntis,
Xysti, Cornélii, Cypriáni, Lauréntii,
Chrysógoni, Joánnis et Pauli, Cosmæ et
Damiáni: et ómnium Sanctórum tuó-
rum; quorum méritis precibúsque
concédas, ut in ómnibus protectiónis
tuæ muniámur auxílio.
Jungit manus.
Per
eúndem Christum Dóminum nostrum.
***
но и3 бlжeнныхъ ґпcлъ и3 м§никъ
твои1хъ, петрA и3 пavла, ґндрeа, їaкwва,
їwaнна,
fwмы2,
їaкова,
філjппа,
варfоломeа, матfeа, сjмwна и3 fаддeа:
лjна, клjта, клjмента, сjxта, корни1ліа,
кmпріaна, лаvрeнтіа, хрmсог0на, їwaнна и3
пavла, космы2 и3 даміaна и3 всёхъ с™hхъ
твои1хъ, и4хже стzжaньми и3 мlтвами
подaждь, да во всёхъ заступлeніz твоегw2
њгради1мсz п0мощію.
Сти1снетъ рyцэ.
Тёмже
хrт0мъ, гDемъ нaшимъ.
Tenens manus expansas super oblata, dicit:
ДержA рyцэ простeртэ нaдъ прин0сы, глаг0летъ:
Hanc ígitur oblatiónem servitútis
nostræ, sed et cunctæ famíliæ tuæ,
quaésumus,
Dómine,
ut
placátus
accípias: diésque nostros in tua pace
dispónas, atque ab ætérna damnatióne
nos éripi, et in electórum tuórum
júbeas grege numerári.
Jungit manus.
Per
Christum Dóminum nostrum.
СіE ќбw приношeніе слyжбы нaшеz, но и3
всеS чeлzди твоеS, м0лимъ тS, гDи, да
ўг0днw пріи1меши: дни6 же н†шz во
твоeмъ ми1рэ ўстр0иши, и3 t вёчнагw
њсуждeніz нaсъ и3збaвити, и3 къ
и3збрaнныхъ твои1хъ повели1ши стaду
причи1слити.
Сти1снетъ рyцэ.
Хrт0мъ, гDемъ
нaшимъ.
Quam
oblatiónem
tu,
Deus,
in
ómnibus, qæsumus,
signat ter super oblata
bene díctam, adscríp tam, ra tam,
rationábilem, acceptabilémque fácere
dignéris:
signat semel super Hostiam
ut nobis
Cor pus,
et semel super Calicem
et
San guis fiat dilectíssimi Fílii tui
jungit
manus
Dómini nostri Jesu Christi.
Е$же приношeніе ты2, б9е, во всёхъ,
м0лимъ тS,
знaменуетъ трикрaты нaдъ
прин0сы
бlго словeно,
припи1 сано,
ўтвер ждeно, словeсно, и3 благопріsтно
сотвори1ти и3зв0лиши:
знaменуетъ є3ди1ною
верхY ѓгнца
да нaмъ тё ло
и3 є3ди1ною верхY
поти1ра
и3 кр0 вь бyдетъ возлю1бленнаго сн7а
твоегw2,
сти1снетъ рyцэ
гDа нaшегw ї©а хrтA.
Qui prídie quam paterétur,
accipit
Hostiam
accépit panem in sanctas ac
venerábiles manus suas,
elevat oculos ad
cælum
et elevátis óculis in cælum ad te
Deum Patrem suum omnipoténtem,
caput inclinat
tibi grátias agens,
signat super
Hostiam
bene díxit, fregit, dedítque
discípulis suis, dicens: Accípite, et
manducáte ex hoc omnes.
И$же, дeнь прeжде нeже пострадA,
в0зметъ
ѓгнца
пріsтъ хлёбъ во с™ы6z и3 честны6z
рyцэ сво‰,
воздви1гнетъ џчи къ нeбу,
и3
возвeдъ џчи на нeбо, къ тебЁ бGу nц7Y
своемY всемогyщему,
главY приклонsетъ
тебЁ бlгодари1въ,
знaменуетъ верхY ѓгнца
бlго слови2, преломи2 и3 дадE ўченикHмъ
свои1мъ, глаг0лz: Пріими1те и3 kди1те t сего2
вси2.
Tenens ambabus manibus Hostiam inter indices et
pollices, profert verba institutionis secrete,
ДержA nбёма рукaма ѓгнца мeжду ўказaтельнымъ и3
больши1мъ персты2, провэщaетъ словесA ўстановлeніz