Post Septuagesimam, omissis
Allelúja,
et Versu sequenti, dicitur:
Tractus.
Te Deum Patrem ingénitum,
te Fílium unigénitum, te Spíritum
Sanctum Paráclitum, sanctam et
indivíduam Trinitátem, toto corde
confitémur,
laudámus,
atque
benedícimus.
V.
Quóniam magnus es
tu, et faciens mirabília: tu es Deus
solus.
V.
Tibi laus, tibi glória, tibi
gratiárum áctio in sæcula sempitérna,
o beáta Trínitas.
По
седмодесsтницы,
мимопусти1въ
А#ллилyіа
и3 послёдующій сти1хъ, рци2:
Влэк0мую
ТебE бGа nц7а2 нерождeнна, тебE
сн7а
є3динор0дна, тебE д¦а
с™aго
u3тёшителz, с™yю и3 нераздёльную
трbцу, всёмъ сRдцемъ и3сповёдаемъ,
хвaлимъ и3 бlгословлsемъ.
С.
Ћкw вeлій
є3си2 ты2, и3 творsй чудесA: ты2 є3си2 бGъ
є3ди1нъ.
С.
ТебЁ хвалA, тебЁ слaва, тебЁ
бlгодарeніе во вёки вёчныz, q
бlжeннаz трbце.
Tempore Paschali omittitur Graduale,
et ejus loco dicitur:
A
llelúja, allelúja.
V. Dan. 3.
Benedíctus es, Dómine
Deus patrum nostrórum, et laudábilis
in sæcula. Allelúja.
V.
Benedicámus
Patrem, et Fílium, cum Sancto Spíritu.
Allelúja.
Во врёмz же пасхaльное мимопусти2
степeнную, и3 вмёсто є3S рци2:
А#
ллилyіа, ґллилyіа.
С. Дан. G.
Блгcвeнъ є3си2, гDи, б9е nтє1цъ
нaшихъ, и3 хвaльный во вёки. А#ллилyіа.
С.
Благослови1мъ nц7а2, и3 сн7а со ст7ы1мъ
д¦омъ. А#ллилyіа.
Sequéntia sancti Evangélii secún-
dum Joánnem.
Joañ. l5. d. et l6.
I
n illo témpore: Dixit Jesus discípulis
suis: Cum vénerit Paráclitus, quem ego
mittam vobis a Patre, Spíritum
veritátis, qui a Patre procédit, ille
testimónium perhibébit de me: et vos
testimónium perhibébitis, quia ab
inítio mecum estis. Hæc locútus sum
vobis, ut non scandalizémini. Absque
synagógis fácient vos: sed venit hora,
ut omnis, qui intérficit vos, arbitrétur
obséquium se præstáre Deo. Et hæc
fácient vobis, quia non novérunt
Patrem neque me. Sed hæc locútus
sum vobis: ut cum vénerit hora eórum,
reminiscámini, quia ego dixi vobis.
Послёдованіе с™aгw є3ђліz t їwaнна2.
В
о врёмz џно: РечE ї}съ u3ченикHмъ
свои1мъ: Е#гдa пріи1детъ ўтёшитель,
є3г0же ѓзъ послю2 вaмъ t nц7A, д¦ъ
и4стины, и4же t nц7A и3сх0дитъ, т0й
свидётелствуетъ њ мнЁ: и3 вh же
свидётелствуете, ћкw и3скони2 со мн0ю
є3стE.
Сі‰
гlахъ
вaмъ,
да
не
соблазни1тесz. T с0нмищъ и3жденyтъ
вы2: но пріи1детъ чaсъ, да всsкъ, и4же
ўбіeтъ
вы2,
возмни1тсz
слyжбу
приноси1ти бGу: и3 сі‰ сотворsтъ, ћкw не
познaша nц7A, ни менє2. Но сі‰ гlахъ
вaмъ,
да,
є3гдA
пріи1детъ
чaсъ,
воспомsнете сі‰, ћкw ѓзъ рёхъ вaмъ:
си1хъ же вaмъ и3спeрва не рёхъ, ћкw съ
вaми бёхъ.
Offertorium. Tob. 12.
Benedíctus sit
Deus Pater, unigenitúsque Dei Fílius,
Sanctus quoque Spíritus: quia fecit
nobíscum misericórdiam suam.
Прин0съ Тов. в7i.
Бlгословeнъ бyди
бGъ nц7ъ, є3динор0дный же сн7ъ б9ій,
ст7hй та1кожде дх7ъ, ћкw сотвори2 съ
нaми ми1лость свою2.